Віртуальні екскурсії до музеїв, замків та історичних комплексів

Музей гетьманства

З метою правдивого висвітлення проблем державотворення в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття специфічної форми правління адміністрації доби Гетьманщини – 11 березня 1993 року розпорядженням Представника Президента України у м. Києві було створено Музей гетьманства. 

Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби. 

Будинок, який сьогодні є музеєм, - пам’ятка архітектури кінця ХVІІ - з надбудовами в ХІХ ст., відомий в Києві як "будинок Мазепи”. Його відреставрували за рахунок фінансування Київської міської державної адміністрації, Благодійного Фонду Івана Мазепи, а також за кошти української діаспори, зокрема визначного громадського діяча із США Маріяна Коця. 

Ключовим завданнями Музею є збереження, комплектування, вивчення і використання пам’яток історії та культури України козацько-гетьманської доби та висвітлення проблем державотворення в Україні. 

У стінах музею постійно проводяться численні історико-тематичні, художні виставки, науково-практичні конференції, дискусії, громадські і мистецькі заходи. Періодично відбуваються засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня”. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа”, „Пилип Орлик – Гетьман, автор першої демократичної конституції України” і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”. 
Відео-файл "Музей гетьманства" (для скачування)

Замок князів Острозьких

Замковий комплекс був зведений в XIV столітті на місці давньоруського городища, зруйнованогомонголотатарами в 1241 році, і протягом більш ніж трьох століть служив резиденцією князів Острозьких – найбагатших і найвпливовіших магнатів, що володіли значними земельними угіддями натериторії сучасної України.

Замок, що складався з кам’яних і дерев’яних споруд, був добре укріплений:з двох сторін його захищавкрутий обрив, з двох інших –глибокий рів, виритий на місці колишнього яру. Протягом своєїбагатовікової історії Острозький замок неодноразово перебудовувався і модернізувався. До наших днів збереглися дві вежі - Камяна і Кругла, Богоявленський собор з надбрамною дзвінницею і фрагменти оборонних стін.

Найдавнішою спорудою замкового комплексу  є Кам'яна вежа, зведена у другій половині XIV століття в південно-східній частині пагорба.

Триярусна з мурованими стінами завтовшки майже три метри, спочатку вона будувалася як донжон і одночасно виконувала дві функції: житлову і оборонну.           Нижній ярус слугував для зберігання запасів продовольства і питної води, а на двох верхніх розташовувалися невеликі затишні кімнати.

Сьогодні в приміщеннях Кам’яної вежі знаходиться експозиція Острозького краєзнавчого музею збезліччю цікавих експонатів, серед яких археологічні артефакти, меблі княжих часів, зборів живопису таіконопису, порцеляни та фаянсу. Перлина   музейної колекції - знаменита Острозька Біблія, видана у 1681 році першодрукарем Іваном Федоровим.     

Недалеко від Кам'яної стоїть Нова, як її ще називають, Кругла вежа, складена з каменю і цегли. Вона теж має 3 яруси, останній з яких є лінією бійниць, прикрашають фігурні зубці. Завдяки цій особливості, Круглу вежу ввжають гідним зразком української ренесансної архітектури.

У комплекс Острозького замку входить і витончена Богоявленська церква, побудована в XV- XVІ столітті. Вона була частиною фортифікаційної системи замку. 
Відео-файл "Замок князів Острозьких" (для скачування)

Дубнівський замок

Замок у місті Дубно був зведений князем Костянтином Івановичем Острозьким у 1492 році. Укріплене місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику – доходи від торгівлі.

Він обрав Дубенський замок для зберігання трофеїв, які здобував у битвах з противниками. Це - коштовності, зброя, захисне озброєння та предмети побуту. З-поміж трофеїв, привезених після відомої битви з військом московського царя під Оршею 1514 року, була гармата московська з кентавром, гармата з московським гербом, срібна з позолотою царська булава та інші коштовні речі.

Князь Костянтин пишався своєю колекцією зброї і час-від-часу демонстрував її перед іменитими гостями... 
Відео-файл "Дубнівський замок" (для скачування)

Державний історико-культурний заповідник в м. Луцьку

Серед 458 міст України стародавній Луцьк привертає увагу своєю особливою минувшиною. Відправною ж топографічною точкою буття нашого міста в просторі і часі є найстаріша його дільниця, що охоплює історико-культурний заповідник "Старий Луцьк”, заснований 1985 року.

Площа заповідника відносно невелика – близько 41 га. Але на цьому  обшарі  можна побачити і оцінити багато древніх пам’яток матеріальної культури. І перш за все, це Верхній замок – реліктове творіння часів середньовіччя. Замок зараз – не тільки музеї, виставки, діючі моделі старовинної зброї і устаткування. Він також є своєрідною  культурною сценою  нашого міста, де   проходять  різноманітні фестивалі, шоу, конкурси, концерти і, звичайно,  рицарські турніри.

Історико-культурний  заповідник – не тільки Верхній замок. Його територія це  і видимі кроки історії міста:  величний кафедральний костьол ХVІІ ст., що ніби панує над старівкою, оборонна синагога ХVІІ ст. найстаріші православні церкви міста стіни яких пам’ятають визначних діячів України: Івана  Виговського, Данила Братковського, Петра Могилу, Іова Кондзелевича. Поруч – зовсім „юна” німецька лютеранська кірха,  якій „всього” 103 роки.  Можна також побачити вежу і рештки мурів  Окольного замку ХVІ ст., Музей книги, музей-аптеку, меморіальну „Лесину вітальню”, присвячену  пам’яті Лесі Українки, і  сторінку історії сучасного міста –  „будинок  з химерами” місцевого скульптора Миколи Голованя.
Відео-файл "Замок Любарта" (для скачування)

Львівський історичний музей

Львівський історичний музей – один з найбагатших музеїв України, який налічує у своїх фондах близько трьохсот тисяч експонатів.

Львівський історичний музей – один з найстаріших і найбагатших музеїв України, заснований у 1893 році. Датою другого народження музею можна вважати 1940 р., коли розташовані поряд Історичний музей м. Львова та Національний музей імені короля Яна ІІІ (засн. 1908 р.) були об'єднані в одну установу – Львівський історичний музей (ЛІМ). До складу фондового зібрання новоутвореного музею увійшли також окремі колекції колишніх львівських музеїв, зокрема, Музею імені князів Любомирських, Музею Наукового Товариства імені Шевченка, Музею Ставропігійського інституту.

Нині збірки ЛІМу налічують понад 370 тис. музейних предметів. Це – археологічні матеріали, твори живопису, скульптури, графіки, архівні документи, рукописні книги, стародруки, вироби з металу, шкіри, дерева, скла і порцеляни, меблі, годинники, музичні інструменти, фотографії та фотонегативи, зброя, а також пам'ятки нумізматики, фалеристики, сфрагістики тощо. Музейні пам'ятки – свідки минулого, оповідають про важливі події історії нашого краю, життя і побут мешканців Львова і Галичини від найдавніших часів до початку ХХI ст.
Відео-файл "Львівський історичний музей" (для скачування)

Кам'янець-Подільський історичний музей

Музей в Кам'янці-Подільському - найбільший музей Хмельницької області та один із найдавніших в Україні, заснований 30 січня 1890 року, як єпархіальне давньосховище. Тоді він називався Музей старожитностей. 1928 року створено Кам'янець-Подільський державний історико-культурний заповідник.

Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник нині розташований у 7 пам'ятках, 5 з яких є унікальними.

Основним об'єктом музею-заповідника є перлина міста, символ Кам'янця - Стара фортеця - пам'ятка оборонного зодчества ХІІ-ХVІІІ ст. (вул. Замкова, 1). У її підземеллях та вежах відкриті для огляду експозиції, які відтворюють історію замку. 2005 р. тут після реставрації відкриті стаціонарні виставки, присвячені 60-річчю Перемоги над німецьким фашизмом, участь подолян у помаранчевій революції та наступних подіях демократизації суспільства. У підземеллі фортеці, у східній галереї почала працювати експозиція "Історія легкої метальної зброї".

В експозиції художнього відділу (вул. П'ятницька, 11 ) представлені твори західноєвропейського та російського мистецтва ХVІІ-ХХ ст., полотна українських художників минулих часів і сучасних митців Кам'янеччини. У художньому відділі постійно функціонує стаціонарна виставка "Рідкісні експонати з фондів музею". З творами сучасного образотворчого мистецтва можна ознайомитися у виставковій залі музею-заповідника (вул. Соборна, 29а), де організовується щорічно до 20 пересувних виставок.

У пам'ятці архітектури XVII ст., колишньому Вірменському торговому будинку (вул. Іоанно-Предтеченська, 2) працює відділ археології. В експозиції цього відділу представлено більш як 1 тис. старожитностей, знайдених на Поділлі. 2005 року у відділі проведена часткова реекспозиція.

У діючому Кафедральному римо-католицькому костьолі XV-XIX ст. (вул. Татарська, 20), де експонуються цінні експонати з колекції музею-заповідника, проводяться екскурсії з історії архітектури та історії мистецьких, сакральних пам'яток, які знаходяться в храмі.

Екскурсійним об'єктом є будівля колишньої Ратуші, пам'ятка архітектури XV- XVIII ст. (Польський ринок, 1). У її підземеллі функціонує експозиція "Суд в середньовічному кам'янці".

У травні 2005 р. після проведення протягом 2003-2004 рр. великого обсягу ремонтно-реставраційних робіт відкритий на другому поверсі Ратуші комплекс експозицій "Історія магдебурзького права в Кам'янці" та "Історія грошей". 
Відео-файл "Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник" (для скачування)

Національний військово-історичний музей України 

Музей знаходиться у Києві і є єдиним в Україні, який охоплює історію створення і розвитку військової справи на території України від доби бронзи до сьогоднішніх днів.

Створений у жовтні 1995 року на підставі наказу начальника управління виховної роботи Міністерства Оборони України. Підпорядкований департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України.

Робота зі створення музею розпочалася у жовтні 1995 року. У вересні 1996 року за рішенням Міністра оборони України музей отримав статус головного музею в системі військово-музейної справи у Збройних Силах України. Свої двері для відвідувачів музей відкрив у червні 1998 року і з цього часу він набув популярності у шанувальників військової історії.

В експозиції Національного військово-історичного музею України відображена велична історія військової діяльності на теренах України. Унікальні музейні предмети кіммерійсько-скіфсько-сарматського періоду, часів Київської Русі, доби національно-визвольної боротьби XVII—XVIII ст., українських військових формувань періоду І-ї Світової війни та визвольних змагань початку XX ст. розповідають про звитягу та мужність, бойовий ратний подвиг народу при захисті рідної землі.

В експозиції музею також представлено раритетні предмети періоду військового будівництва першої половини XX ст., радянсько-німецької війни, боротьби партизанських загонів і підрозділів УПА в 1941—1944 роках, повоєнного будівництва і бойової діяльності військ Радянської армії на території України. Відвідувачі мають можливість ознайомитися зі зразками озброєння, різноманітної військової техніки, холодної та вогнепальної зброї, колекціями нагород, військових відзнак, прапорів, одностроїв. Також у 2010 році була відкрита виставка «Збройні Сили України на варті держави», яка присвячена сучасним збройним силам та її розвитку з моменту заснування у 1991 році.

Проводиться робота щодо виконання наукового проекту НВІМУ «Воєнна історія України» з дослідження проблем військової історії з сивої давнини до сучасного періоду у різних регіонах України. Ці конференції мають загальнодержавне значення, вони сприяють відродженню, розвитку та популяризації воєнно-історичної науки в Україні. Вже сьогодні музей має потужну наукову базу, до якої залучається все більше дослідників воєнної історії.
Відео-файл "Національний військово-історичний музей України" (для скачування)

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», відомий також як «Козацькі Могили» — комплекс пам'яток в селі Пляшева Рівненської області, місце вшанування пам'яті тисяч козаків і селян, що брали участь у Берестецькій битві 1651 року під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Комплекс заповідника в основному був створений до 1914 року. У 1912 році на острів Журавлиха перенесли з села Острова дерев'яну церкву св. Михайла, пам'ятку XVII ст.

У 1910—1914 роках в пам'ять про полеглих козаків була побудована церква-меморіал св. Георгія Переможця. Унікальність храму полягає в тому, що в ньому є три престоли, які розташовані один над одним. В нижньому ярусі будівлі церкви розміщений саркофаг із кістками козаків. В цей же час споруджено приміщення для монастирського скита — тепер це приміщення музею. У народі це місце назвали «Козацькі Могили».

Заповідник створений у 1966 році як музей-заповідник «Козацькі могили». У 1980—1990-ті роки під керівництвом доктора історичних наук Ігоря Свєшнікова виконано великий обсяг археологічних досліджень козацької переправи, що дозволило поповнити фонди музею унікальними знахідками.

У 1991 році урочисто відкрито пам'ятник козакам та селянам-повстанцям скульптора Анатолія Куща. В тому ж році заповідник отримав статус державного.

У 2008 році заповідник отримав статус національного.
Відео-файл "Поле Берестецької битви" (для скачування)

Музей волинської ікони – відділ Волинського краєзнавчого музею

Музей волинської ікони в Луцьку, відділ Волинського краєзнавчого музею, відкритий у серпні 1993 року. Це єдиний в Україні музей, який представляє самобутню регіональну школу волинського іконопису. Збірка музею нараховує більше 1,5 тис. пам’яток сакрального мистецтва, а саме понад 600 ікон XVI-XIX ст., предмети металопластики (шати ікон, церковне начиння, іконки), декоративну різьбу (царські врата, кіоти ікон) та скульптуру. Створення колекції пов’язане з іменем відомого українського мистецтвознавця Павла Жолтовського (1904-1986), який очолював наукові експедиції Волинського краєзнавчого музею 1980-х років з вивчення та збору історичних і культурних пам’яток у храмах Волині.

   Безцінною перлиною збірки є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, унікальна пам’ятка візантійського мистецтва ХІ-ХІІ ст., одна з найшанованіших християнських святинь.

У червні 2001 року до 10-ї річниці незалежності України була створена розширена експозиція Музею волинської ікони в новому приміщенні. У залах музею експонується біля 100 творів іконопису XVI-XVIII ст. XVI століття представлене іконами „Спас у славі”, „Розп’яття”, „Юрій Змієборець”. Канонічністю, строгістю композицій та віртуозністю виконання відзначений монументальний образ „Спаса у славі” середини XVI ст., що є одним із кращих зразків такого іконографічного типу.

 Про майстерність волинських іконописців XVII ст., різноманітність стилів, творчої манеи, малярських осередків свідчать ікони „Зішестя Святого Духа на апостолів” noч. XVII ст., „Різдво Богородиці” та „Вознесення пророка Іллі” першої пол. XVII ст., „Зішестя до пекла” середини XVII ст., „Св.Варвара з житієм” кінця XVII ст.

Одухотвореністю, благородством і красою лику, вишуканістю колориту та різьбленого тла вражає ікона „Спас Вседержитель” першої пол. XVII ст.

Діяльність монастирських іконописних осередків на Волині у Х V ІІ–поч.Х VIII ст. Представлена творчістю волинскього іконописсця 1630 р. (икони „Юрій Змієборець”, „Покрова Богородиці”, огородиця Одигітрія), Майстра ікон з Михнівки (ікони „Раздво Богородиці”, „Причащання Святого Онуфрія”).

Вершиною професійного малярства Волниі є твори видатного українського живописця Йова Кондзелевича (1667–після 1740), в яких органічно поєднані східна та західноєвропейська іконописні традиції. У 19 років він стає ченцем Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря поблизу Луцька. Відтоді творчий і життєвий шлях майстра пов’язаний із Волинню, яка зіграла вирішальну роль у формуванні його самобутнього таланту. В експозиції можна побачити роботи Йова Кондзелевича: одвірки дияконських та царських врат 1696 р, ікони „Спас Вседержитель” та „Святий Георгій”, фрагменти пророчого ряду Іконостасу. Вони зачаровують тональним багатством, гармонійністю і яскравістю кольорів, живописною теплотою образів, бездоганно побудованими композиціями.

Особливу увагу відвідувачів привертає рідкісна за сюжетом ікона „Спокуса Ісуса Христа” початку XVIII ст. Її автор працював поруч з Кондзелевичем у складі монастирських артілей.

Підписний апостольський ряд 1750 р. відкриває імена обдарованого народного маляра Слави Михальського та його сина Томаша. їх творам та іконам „Свята Катерина”, „Коронування Богородиці”, „Святий Миколай” притаманні яскрава декоративність, елементи світськості, портретність ликів окремих персонажів.

У музеї експонуються оригінальні зразки декоративної різьби і скульптури Волині XVIII ст. – царські врата „Древо Єсея”, фігурки ангелів та святих.

Окремий зал музею присвячений Холмській Чудотворній іконі Божої Матері, де проводяться не тільки екскурсії, але й богослужіння.

Музей волинської ікони відомий в Україні і за її межами не лише своєю цікавою експозицією, але й науковою, дослідницькою, організаторською роботою. Щорічно на базі музею проводяться наукові конференції з волинського іконопису.
Відео-файл "Інтерактивна екскурсія музеєм Волинської ікони" (для скачування)